Ігор Гайденко
Ми живемо в епоху бурхливого розвитку комп'ютерних технологій, що приносять разючі зміни в більшість сфер людської діяльності. Яким саме чином комп'ютер може бути корисний для створення музики? Наскільки значні його можливості?
Перш за все треба чітко розуміти, що машина працює винятково по програмах-алгоритмах заданим людиною-розроблювачем, тобто завжди знаходитися в підлеглому положенні стосовно людського інтелекту; тож вона зможе перевершити людину тільки у швидкості виконання рутинних операцій, зв'язаних з обчисленням, пошуком, порівнянням. Машина, що виконує програму для створення музики, закладену програмістом, буде лише реалізувати можливі визначені умови ,але , як говорив Е. Денисов «очевидно, при цьому завжди буде відсутній творчий початок і індивідуальність. Машина зможе легко складати будь-які фабрикації (навіть самі складні і досконалі)…Але дійсну музику машинаніколи не навчитися складати , і ми , при всім нашому бажанні, не зможемо вдихнути в неї «душу», повідомити їй той «елемент таємниці», без якого при всьому раціоналізмі композиторського прогресу неможлива щира творчість»[2, 155]. Тому навряд комп'ютери колись замінять людей-композиторів, але вони можуть зробити істотну практичну допомогу в дуже нелегкому процесі створення, запису й озвучування записаної музики.
Розглянемо деякі комп'ютерні можливості, якими може скористатися композитор при створенні музики. Потрібно помітити, що ідеальної комп'ютерної програми для серйозної композиторської роботи над сучасною музикою «академічного» напрямку ще не написано (у відмінності від програмного забезпечення, скажімо, для роботи з поп-музикою). Існуючі програми для нотного набору, такі як “Finale”, “Encore”, “Sibelius” і деякі інші, дійсно дуже полегшують композиторське життя, рятуючи автора від безлічі рутинних операцій, зв'язаних із фіксацією партитурного нотного тексту в нотографічному виді, його редакції, звукового контролю і подальшого перекладу в інструментальні голоси, що значно прискорює процес остаточного графічного оформлення вже написаної музики. Але вони мало допомагають саме на етапі музичного створення. Відсутність необхідних програм ймовірно зв'язана як із великою складністю і структурною невизначеністю сучасних композиторських технологій, так і з відсутністю значних фінансових уливань у розробку цього напрямку. Програми ж для роботи з популярною музикою приносять своїм творцям реальну фінансову віддачу і тому швидко розвиваються.
Проте і композитор-користувач персонального комп'ютера, що пише «серйозну» музику, може знайти для себе досить багато цікавих можливостей для генерації творчих ідей. Інша справа – наскільки музичні ідеї, запропоновані машиною, будуть пасувати конкретному композиторові. Справді, саме вибір того чи іншого тембру, інтонації, ритмічній послідовності, форми і т. ін. визначає в остаточному підсумку естетичну цінність твору. Янис Ксенакис говорив у жартівливій манері: « Метод мій такий: Свідомість, це щось, що знаходиться над якоюсь діркою в землі. Там, у дірці, усі ваші ідеї, цінності , інтуїція, прихильності і т. ін. Там ваше «Я». Ви вдивляєтеся в цю дірку і сподіваєтеся щось там цікаве знайти для себе – якісь там форми, образи. Тепер вам потрібно бути дуже уважними і, коли відтіля щось таке з'являється, вам необхідно вирішити – чи коштовно це для вас чи ні. Якщо так – ви намагаєтеся бути щасливі зі знайденою формою, якщо з'явилося щось негарне – заганяєте його ціпком назад у дірку. Метод цей дуже складний тому що вам потрібно визначити чи дійсно ідея, коштовна для вас – не тільки нарцистично, бо вона саме ваша – вам потрібно визначити, що це якраз та ідея, що може дати нову якість, якщо ви її будете розробляти. І ніхто тут не в силах допомогти вам. Ви одні під небом без зірок. » [6]
Вільно розповсюджувана програма FractMus, що написана іспанським композитором і піаністом Густавом Діасом Жересом (Gustavo Diaz Jerez (http://www.geocities.com/SiliconValley/Haven/4386), генерує мелодійні послідовності, використовуючи математичні формули. Композитор задає тембр, який потім можна буде прослухати за допомогою МІDІ синтезатора, темп твору, звуковисотний діапазон окремої партії, тривалість окремих звуків, один із п'ятнадцяти традиційних ладів, що визначають можливі використовувані хроматичні звуки. Можна задати власний лад із будь-яких 12 тонів. Програма використовує складні алгоритми для генерації звукової послідовності, що взяті з теорії чисел (Morse-Thue алгоритм, алгоритм 3n+1 чисел та алгоритм «алгебри земляних хробаків»), шумової імітації (1/f Noise), клітинних автоматів ( Wolfram ), рівнянь хаотичної динаміки (Logistic Map), графічних фракталій (Henon, Hopalong, Martin, Gingerbreadman, рівнянь Лоренца) та різних випадкових послідовностей [4-5]. Алгоритми використовують обумовлені користувачем перемінні і розвиваються в часі синхронно кроку програми. Отримані числа інтерполюються на ладову шкалу і визначають висоту звуку. Програма генерує до шістнадцяти одночасно звучащих партій, кожна з якої може використовувати своє – тембральне, алгоритмічне, ритмічне і т. ін. – настроювання. Якщо ми будемо використовувати в різних вертикальних шарах алгоритми, що дають при однакових вихідних даних однакові числові послідовності – Morse-Thue , «алгебри земляних хробаків», клітинних автоматів, 3n+1 чисел – та визначимо вертикальне і горизонтальне зрушення голосів відносно один одного, ми одержимо поліфонічні шари імітаційного типу. Алгоритми можуть також відображатися у візуальному вигляді, що дуже допомагає при підборі значень перемінних. У виді графічних фракталій може бути представлений і весь твір. Закінчений твір зберігається у формі стандартного midi файлу і надалі може бути використаний для наступної редакції у будь-якому розповсюдженому нотному редакторі. Автор програми нагадує користувачеві, що «саме Ви – композитор. Програма не пише музику, вона навіть не створена для цієї мети. Вона лише дає композиторові деякий матеріал для наступної маніпуляції». І дійсно – отриманий звуковий результат змушує згадати слова И. Стравінського про електронну музику: « найкоротші ... п'єси здаються нескінченними , і усередині них ми не відчуваємо керуванням темпом. Звідси надмірна кількість повторів – уявлюваних і фактичних.»[3, 282] Але, проте, незважаючи на нездатність програми гнучко керувати темповими й ритмічними змінами, варто визнати її досить цікавим композиторським інструментом, що може дати потужні імпульси для творчої фантазії.
Інтерактивний фразовий синтезатор (IPS) потужного MIDI редактора Cubase німецької фірми Steinberg (http://www.steinberg.net) демонструє інший підхід. IPS не генерує яку-небудь нову мелодійну послідовність, але допомагає авторові розвити вже написану тему за допомогою методів, що мають явне постсеріальне походження. Числовий порядок тонів уведеної у середовище IPS послідовності-теми є основою для різних модуляцій (змін) вихідного матеріалу у звуковисотному, ладовому, тембровому, темповому, ритмічному відношенні. Порядок тонів теми може впливати і сам на себе, змінюючись на основі власних же закономірностей. Числові особливості музичного матеріалу таким чином визначають його розвиток, максимально реалізуючі конструктивну ідею тотального детермінізму. Отримані послідовності можуть бути записані в MIDI трек для того, щоб мати змогу потім обробити матеріал або математичними програмними методами (різноманітна фільтрація, інверсії, реверс (рак), інтерполяційні зміни довжин, і т. ін.), або вручну, додаючи або зменшуючи необхідний матеріал у вікні нотного чи графічного редагування..
Не менш цікаві можливості, хоча і більш скромні, надає інший модуль Cubase – MIDI processor. Він додає до вихідної теми її повтор із часовим зрушенням, сполучаючи одночасно зміну темпу повторюваних відзвуків із зміною їхньої висоти. У такий спосіб виникають грона регульованих стретних послідовностей, кожна наступна ланка яких метрично не дорівнює попередній. Модуль допомагає створювати насичену поліфонізовану фактуру.
Існує крім того, велике число програм, призначених для написання творів популярних музичних жанрів. За принципом роботи їх можна умовно розділити на ті, що використовують як конструктивний матеріал стильові пресети, записані відомими музикантами у вигляді міді файлів (Yamaha Visual arranger) чи у виді аудіо файлів ( Sonic Foundry Acid), і на ті, що генерують музику на основі програмуємих користувачем остінатних фігур (PropellerHead ReBirth, Orion). Подібне програмне забезпечення дійсно може допомогти швидко і якісно записати й відтворити визначеного типу музику, чому і користується великою популярністю в середовищі комп'ютеризованих музикантів, що не мають, як правило, спеціальної музичної освіти. Але відсутність належної гнучкості програм цього роду при всій їхній зручності як правило не дозволяє досягти дійсно нестандартних, цікавих результатів.
C-sound (http://www.leeds.ac.uk/music/ Man/c_front.htmt)[1] навпроти дозволяє написати музику абсолютно будь-якого стилю і якості. Програма призначена для максимально повного вираження композитором своїх ідей через команди, що нагадують специфічну мову програмування, а це дає композитору можливість максимально точно виразити як необхідний тембр звучащого об'єкта, описавши програмно необхідний вид синтезу чи використавши готовий семпл, так і точну структуру твору. Результатом роботи програми стає готовий аудіо файл, який можна записати на компакт диск. Зворотною стороною універсалізму програми є її незручність і відсутність наочності. Програма також не має вбудованих можливостей математичної роботи з матеріалом.
Програми синтезу звуку (Virtual Waves, Generetor, Reactor) дають можливість одержати звукові об’єкти за допомогою основних видів синтезу – адитивного, гармонійного, FM, субтрактивного, фрактального, фізичного моделювання [1] – а також їхніх комбінацій. Отримані звуки можуть бути використані в подальшій композиторській роботі. Програми допомагають розвивати тембровий слух і є гарним та необхідним інструментом для звукових експериментів – не завжди ж є під рукою живий оркестр, де можна перевірити свої тембральні ідеї.
Деякі висновки:
* * *